DNK
Ветеран форума
Хвороба Марека
Morbus Marec
Загальна інформація
Висококонтагіозна вірусна хвороба курей та індиків, що проявляється в двох формах: класичній (ураження периферичної та центральної нервової систем) і гострій (лейкотичні ознаки та раптова масова загибель птиці). До застосування вакцинопрофілактики хвороба Марека завдавала значних економічних збитків птахівництву, які виражалися в загибелі й вимушеному забої птиці, зниженні її продуктивності та якості продукції.
Патогенез
Вірус з лейкоцитами крові проникає у внутрішні органи і поширюється в клітинах лімфоїдної тканини фабрицієвої сумки, тимусу, селезінки, в місцях лімфоїдної інфільтрації органів та нервових стовбурів. Внаслідок загибелі лімфоцитів порушується нормальне функціонування імунної системи, що сприяє генералізації інфекції й утворенню пухлин у багатьох органах.
Симптоми
Для класичної форми хвороби Марека характерне ураження периферичної та центральної нервових систем, яке проявляється кульгавістю, парезами, паралічами кінцівок, крил. Можуть також змінюватися колір райдужної оболонки, форма і розмір зіниці внаслідок чого настає сліпота. При цьому найбільшу кількість хворих відзначають серед птиці 90—150-денного віку. Питома вага загиблого поголів'я досягає 9—30%. Гостра форма хвороби Марека виникає раптово, перебігає швидко й супроводжується високими показниками захворюваності та летальності птиці. Часто на початковій стадії хвороби спостерігаються масові, що швидко зникають, нервові явища типу транзитних паралічів. Найбільшу кількість хворих при цьому виявляють серед курчат 50— 120-денного віку. Загибель птиці становить 9—40%.
Патологічні зміни
При класичній формі на розтині загиблої птиці виявляють дифузно-вогнищеве потовщення нервових стовбурів поперекового та плечового сплетінь, які набувають мутно-сірого кольору. В легенях, нирках, серці, статевих залозах спостерігаються пухлиноподібні розрощення. У трупах птиці, загиблої від гострої форми хвороби Марека, відзначають поодинокі (у початковій стадії), а пізніше — численні пухлини у внутрішніх органах, шкірі, м'язах, рідко—зміни у нервах. Пухлини, як правило, виявляють у яєчниках, серці, залозистому шлунку, легенях, скелетних м'язах, рідше — в клоакальній сумці, нирках, печінці та селезінці. При цьому печінка й селезінка збільшуються в розмірах у кілька разів, а стінка залозистого шлунка потовщується в 2—5 разів.
Діагноз
Попередній діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, симптомів хвороби і характерних патолого-анатомічних змін. Лабораторна діагностика включає виділення та ідентифікацію вірусу на курячих ембріонах, фібробластах курячих ембріонів (ФЕК), біопробу на курчатах, виявлення антитіл у сироватці крові за допомогою РДП, РИГА та ІФА.
Ветсанекспертиза
Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою при хворобі Марека. При генералізованому процесі або патологічних змінах у м'язах і на шкірі, наявності анемії або жовтяниці тушки і внутрішні органи утилізують; за їх відсутності тушки проварюють або переробляють на консерви, а внутрішні органи утилізують.
Профілактика
Специфічна профілактика хвороби Марека грунтується на застосуванні живих вакцин із атенуйованих вірулентних штамів (серотип 1 — штам HPRS-16, CVI-988), вакцини на основі штамів природно ослаблених (серотип 2 — штам SB-1), вакцини на основі штамів вірусу герпесу індичок (серотип З — штам FC-126). Нині у зв'язку з появою високовірулентних штамів вірусу хвороби Марека доцільно використовувати рідкі бівалентні вакцини, що містять вакцинні штами 2-го та 3-го серотипів або 1-го і 3-го серотипів ВХМ. Вакцину вводять внутрішньом'язово курчатам добового віку.
Збудник хвороби
Збудник — онкогенний клітиннозв'язаний ДНК-вмісний вірус герпесу групи В. Вірусу властива інтерфероногенна та значна імунодепресивна активність, здатність знижувати загальну резистентність і підвищувати сприйнятливість птиці до інших захворювань. Вірус хвороби Марека може бути клітиннозв'язаним та вільним від клітин. У клітиннозв'язаному стані збудник не втрачає життєздатності лише при збереженні цілісності клітин. Вірус стійкий, в пір'ї хворої птиці та пилу з пташників, не благополучних щодо хвороби Марека, лишається життєздатним до 300 днів.
Епізоотологія
У природних умовах до хвороби Марека найчутливіші кури. Можуть також заражатися індики, перепели, фазани, куропатки, голуби та інші види птиці. Головне джерело збудника вороби — хвора птиця. Вхідні ворота інфекції — респіраторний шлях. Хвора птиця виділяє вірус через дихальну та травну системи епітелій пір'яних фолікул, що кущаться, та лупою (вільний від клітин вірус). У неблагополучних господарствах масове зараження птиці спостерігається до 8—20-тижневого віку, найвиразніше хвороба проявляється у 60—120-денної птиці. Ступінь розвитку патологічного процесу значною мірою залежить від віку, статі, генетичної характеристики птиці, вірулентності, стресових факторів, у тому числі мікотоксикозів. Можлива передача вірусу через яйця, шкаралупа яких контамінована вірусом хвороби Марека. Трансваріальний шлях передачі вірусу виключається.
Morbus Marec
Загальна інформація
Висококонтагіозна вірусна хвороба курей та індиків, що проявляється в двох формах: класичній (ураження периферичної та центральної нервової систем) і гострій (лейкотичні ознаки та раптова масова загибель птиці). До застосування вакцинопрофілактики хвороба Марека завдавала значних економічних збитків птахівництву, які виражалися в загибелі й вимушеному забої птиці, зниженні її продуктивності та якості продукції.
Патогенез
Вірус з лейкоцитами крові проникає у внутрішні органи і поширюється в клітинах лімфоїдної тканини фабрицієвої сумки, тимусу, селезінки, в місцях лімфоїдної інфільтрації органів та нервових стовбурів. Внаслідок загибелі лімфоцитів порушується нормальне функціонування імунної системи, що сприяє генералізації інфекції й утворенню пухлин у багатьох органах.
Симптоми
Для класичної форми хвороби Марека характерне ураження периферичної та центральної нервових систем, яке проявляється кульгавістю, парезами, паралічами кінцівок, крил. Можуть також змінюватися колір райдужної оболонки, форма і розмір зіниці внаслідок чого настає сліпота. При цьому найбільшу кількість хворих відзначають серед птиці 90—150-денного віку. Питома вага загиблого поголів'я досягає 9—30%. Гостра форма хвороби Марека виникає раптово, перебігає швидко й супроводжується високими показниками захворюваності та летальності птиці. Часто на початковій стадії хвороби спостерігаються масові, що швидко зникають, нервові явища типу транзитних паралічів. Найбільшу кількість хворих при цьому виявляють серед курчат 50— 120-денного віку. Загибель птиці становить 9—40%.
Патологічні зміни
При класичній формі на розтині загиблої птиці виявляють дифузно-вогнищеве потовщення нервових стовбурів поперекового та плечового сплетінь, які набувають мутно-сірого кольору. В легенях, нирках, серці, статевих залозах спостерігаються пухлиноподібні розрощення. У трупах птиці, загиблої від гострої форми хвороби Марека, відзначають поодинокі (у початковій стадії), а пізніше — численні пухлини у внутрішніх органах, шкірі, м'язах, рідко—зміни у нервах. Пухлини, як правило, виявляють у яєчниках, серці, залозистому шлунку, легенях, скелетних м'язах, рідше — в клоакальній сумці, нирках, печінці та селезінці. При цьому печінка й селезінка збільшуються в розмірах у кілька разів, а стінка залозистого шлунка потовщується в 2—5 разів.
Діагноз
Попередній діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, симптомів хвороби і характерних патолого-анатомічних змін. Лабораторна діагностика включає виділення та ідентифікацію вірусу на курячих ембріонах, фібробластах курячих ембріонів (ФЕК), біопробу на курчатах, виявлення антитіл у сироватці крові за допомогою РДП, РИГА та ІФА.
Ветсанекспертиза
Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою при хворобі Марека. При генералізованому процесі або патологічних змінах у м'язах і на шкірі, наявності анемії або жовтяниці тушки і внутрішні органи утилізують; за їх відсутності тушки проварюють або переробляють на консерви, а внутрішні органи утилізують.
Профілактика
Специфічна профілактика хвороби Марека грунтується на застосуванні живих вакцин із атенуйованих вірулентних штамів (серотип 1 — штам HPRS-16, CVI-988), вакцини на основі штамів природно ослаблених (серотип 2 — штам SB-1), вакцини на основі штамів вірусу герпесу індичок (серотип З — штам FC-126). Нині у зв'язку з появою високовірулентних штамів вірусу хвороби Марека доцільно використовувати рідкі бівалентні вакцини, що містять вакцинні штами 2-го та 3-го серотипів або 1-го і 3-го серотипів ВХМ. Вакцину вводять внутрішньом'язово курчатам добового віку.
Збудник хвороби
Збудник — онкогенний клітиннозв'язаний ДНК-вмісний вірус герпесу групи В. Вірусу властива інтерфероногенна та значна імунодепресивна активність, здатність знижувати загальну резистентність і підвищувати сприйнятливість птиці до інших захворювань. Вірус хвороби Марека може бути клітиннозв'язаним та вільним від клітин. У клітиннозв'язаному стані збудник не втрачає життєздатності лише при збереженні цілісності клітин. Вірус стійкий, в пір'ї хворої птиці та пилу з пташників, не благополучних щодо хвороби Марека, лишається життєздатним до 300 днів.
Епізоотологія
У природних умовах до хвороби Марека найчутливіші кури. Можуть також заражатися індики, перепели, фазани, куропатки, голуби та інші види птиці. Головне джерело збудника вороби — хвора птиця. Вхідні ворота інфекції — респіраторний шлях. Хвора птиця виділяє вірус через дихальну та травну системи епітелій пір'яних фолікул, що кущаться, та лупою (вільний від клітин вірус). У неблагополучних господарствах масове зараження птиці спостерігається до 8—20-тижневого віку, найвиразніше хвороба проявляється у 60—120-денної птиці. Ступінь розвитку патологічного процесу значною мірою залежить від віку, статі, генетичної характеристики птиці, вірулентності, стресових факторів, у тому числі мікотоксикозів. Можлива передача вірусу через яйця, шкаралупа яких контамінована вірусом хвороби Марека. Трансваріальний шлях передачі вірусу виключається.
